Ешь, молись, любиБиография, Мелодрама (США, 2010) Режиссер: Райан Мёрфи В главных ролях: Хавьер Бардем, Ричард Дженкинс, Виола Дэвис, Билли Крудап, Джулия Робертс, Джеймс Франко
|
rhanigusto
25 июля 2019 г., 15:15
…дві з половиною години кінематографічної любовно-релаксуючої терапії…
…головна героїня художньо-автобіографічної мелодрами «Їсти молитися кохати» режисера Райана Мерфі і продюсера Бреда Пітта на ім’я Елізабет Гілберт, втілена на екрані неймовірною Джулією Робертс, на подив цілком собі існує, живе і процвітає в нашій об’єктивній реальності. Вона постійний високооплачуваний позаштатний автор журналістських друкованих колонок у фешенебельній англомовній періодиці на кшталт Gentlemen’s Quarterly, The New York Times Magazine, Esquire і ще пари десятків інших журналів, які не настільки яскраві в своєму сліпучому сяйві. Міс Елізабет остаточно приголомшливо і безкінечно карколомно виглядає, має стабільну роботу, стабільного ж супутника-чоловіка (…Біллі «Доктор Манхеттен» Крудап…), юридично узаконені з ним стосунки, впорядковану спільну житлоплощу і взагалі, здавалося б, повинна знаходиться в повній злагоді з усіма своїми жіночими внутрішніми і зовнішніми бажаннями та забаганками. Але в одну із задушливих ночей, вона раптово прокидається і відверто дивлячись на сусіда по ліжку, сумно але рішуче, насилу стримуючи сльози на самій межі відчаю, заявляє йому в тому сенсі, що — все, жити з тобою я більше не хочу і не можу…
…негайно подавши заяву на розлучення і покинувши все спільно нажите, героїня Джулії Робертс тимчасово заповнює погибельні душевні порожнечі і дефіцит домашнього затишку гарненьким двадцятирічним хлопцем (…Джеймс Франко…), виконавцем-аматором на позитивістській псевдо-театральній нью-ейдж сцені в місцевому клубі культури, дозвілля і відпочинку. Але і тут Елізабет знову підстерігає сумне розчарування. Знайти себе у красуні не виходить ні в юнакові, ні в його квартирі-студії, ні в спільній медитації, ні в загальному ліжку з вказаним молодиком. Перебуваючи вже на межі безкомпромісного відчаю, міс Гілберт вирішується на божевільну пригодницьку авантюру в трьох діях. Подальше і вміщає в себе, власне, всю смислову багатогранність, описану у назві стрічки — екстремальні кулінарно-лінгвістичні практики в Італії, релігійні буддистські духопідйомні пошуки внутрішнього «я» в індійський монастирях і розслаблюючий любовний відпочинок на сонячно-тропічному Балі. І ось там, наприкінці свого імпровізованої і очищувальної подорожі вона і знаходить особисте щастя в особі самотнього бразільянца Феліпе (…Хав’єр Бардем…), суворого на вигляд торговця золотими виробами і дорогоцінним камінням з виразом легкого божевілля на фактурному обличчі і жалісливими очима побитого цуценяти…
…«Їсти молитися кохати» це, по суті, невагомо перероблена, забезпечена дивовижною Джулією Робертс і непомірним для мелодрами кошторисом в шість десятків мільйонів доларів США кінематографічна версія однойменного роману самої головної героїні. Це візіонерська чуттєва повість про переосмислення бажань, переоцінку цінностей і пошук справжнього життя всередині себе. Ця романтична і сповнена глибокого природного позитиву розповідь здатна безперервно спонукати до усвідомлення і переоцінки всього особистого внутрішнього світу. Та крім того, цей літературно-екранний приклад стане в нагоді під час структурування необхідних змін в задушливій рутині і негативній бездіяльності власного життєвого шляху. Ось ці емоційні імперативи чарівна акторська майстерність Джулії Робертс віднайшла змогу перенести на екран настільки вдало, наскільки взагалі, як думається, можливо передати рвучко-чуттєві експансії жінки, що драматично загубилась в теренах внутрішніх почуттів…
…головний урок, основне досягнення і непохитної позитивності мораль стрічки по перегляду виявляються в сприйнятті чудовими і легкими, немов власноруч випестуваний молочний десерт з ніжно збитими вершками. У фіналі немає ніяких сварок між тими двома половинками, що нарешті взаємно об’єдналися. Відсутні непотрібні гостросюжетні погоні за літаками з тікаючими всередині них коханими. Немає абсолютно нічого того, з чого і складається надуманий і самозакоханий здебільшого кінотеатральний жанр. Тут все просто і зрозуміло, як в самому звичайному житті. Є тільки два серця, що поєдналися, дві відкриті одна для одної душі і заново знайдена крізь терени болісних розставань і важких розлучень м’яко огортаюча душевна доброта і тепле сонячне щастя. А взаємне відчуття любові при цьому тут «всього лише» одна із загальних, нехай і неодмінно-обов’язкових складових…